Аліса на ходу застигала шкіряну курточку і куталася в свій улюблений багряний шарф. Вона не любила ходити на зустрічі вранці, особливо в осінні дні, коли у повітрі пахне меланхолією і ностальгією, коли в перехожих порожні погляди і сонні думки.
Але в такий же багряний осінній день вона вирішила змінити своє життя, як два роки тому, коли зустріла Олега і закохалася вперше, незважаючи на свій статус заміжньої жінки. Вона завжди осуджувала жінок, які, маючи чоловіків, бігають наліво, шукаючи щастя на стороні. Аліса собі цього ніколи не дозволяла, адже в неї був її тихий і спокійний Сашко, який завжди підтримував її геніальні ідеї і ніколи не суперечив. Їй було з ним безпечно. Він працював і приносив гроші, вони разом робили ремонт у своїй однокімнатній квартирі і по трохи відкладали на машину. Життя текло спокійно… І її все влаштовувало доти, поки вона не зустріла Олега.
Вона познайомилася з ним на семінарі. Кожен з них захищав власний проект, і кошти мали виділити на реалізацію одного. Вони були ніби звірі, які у жорстокому бою билися за одну здобич. На семінарі перемогу отримав сильніший – Олег, а Алісі порекомендували ще трохи попрацювати над проектом, і подати на розсуд іншій організацій, яка можливо знайде кошти на його втілення. Пригнічена дівчина тоді швидко збирала свої речі і блискавкою намагалася вискочити з аудиторії, аж тут у дверях її перехопив Олег.
- Дозвольте Вам допомогти, - запропонував хлопець, тримаючи в руках її темно багряне пальто.
- А Вам вже нетерпець зі мною попрощатися, так? – сердито спитала дівчина, але всунула руку в рукав, і почала повільно застібати ґудзики на пальті. Вона заглядала в його темні вуглинки очей і чекала на відповідь.
- Чому Ви зробили такий висновок? - посміхнувся Олег, а в кутиках його губ заграла мила посмішка, - навпаки, я хотів запропонувати випити кави в найближчій кав'ярні.
- Я поспішаю. В мене обмаль часу, - коротко пояснила Аліса, поправила своє пальто, яке нагадало Олегу непробивний панцир, накинула сумку на плече і пішла…
Вона вискочила в паскудний осінній день. Хотілося плакати від поразки, адже над цим проектом вона працювала не мало–не багато, а рівно два місяці. «Нездара, чому іншим все, а мені нічого», - подумки сварила себе, адже виправдовувати немала права. Та тут її думки перебив знайомий голос.
- Ну в житті так буває, треба вміти гідно програвати, - за її спиною чувся голос Олега.
Коли він підійшов ближче до дівчини, вона з-під лоба глянула на нього, чим дала зрозуміти, що не має бажання з ним розмовляти взагалі. Та хоча вона й була розлючена, подумки встигла оцінити його стиль – класичний чорний піджак, білий, які сніг, шарф, і блискучі туфлі, які на брудному асфальті здавалися аж надто чистими.
- Ну не тримайте на мене образу, ви були гідною суперницею для мене, - продовжував свій монолог Олег, - будь ласка, давайте зайдемо на каву. Кав'ярня якраз навпроти, - і він знову посміхнувся своєю впевненою посмішкою, знаючи, що інколи дівчата ховають очі від її тепла.
- Тільки я платитиму сама за себе, - впевнено сказала Аліса і, відкривши собі двері, зайшла у кав'ярню, в якій пахло теплом і кавою.
Отак почалося їхнє знайомство. Олег заспокоював Алісу, а вона, опустивши очі в каву, слухала його розповіді про те, як він працює, чим займається, де черпає цікаву інформацію. Вона не розуміла навіщо він їй все це розповідає, адже вона може наступного разу цими ж речами скористатися, і вони підуть проти нього. Та насправді Аліса хлопцю сподобалася, тому він і не знав, як себе потрібно вести, він хвилювався, багато говорив, пригадував різні історії, а коли помітив, що говорить сам, притих. Натомість Аліса голосно розсміялася, настільки, що молода пара, яка сиділа за сусіднім столиком повернулася на її сміх.
- Алісо, що з Вами? - спохватився юнак.
- А Ви кумедні, - сказала вона, допивши каву.
Насправді тепло і кава її дуже розморили, а безкінечні розповіді її товариша, немов стрілка годинника кудись впевнено поспішали. Вона не могла його зупинити, а найгірше – вставити свої п'ять копійок, тому мовчки сиділа і смакувала кавою.
- Насправді я не так багато розмовляю, - почав виправдовуватися Олег, якому трохи ніякового зробилося за себе.
- А я насправді так довго ніколи не мовчу, - додала вона.
Далі їх розмова вже не була стільки напруженою як на початку, говорили вони по черзі, та й забули вже про той проект. Спільних тем виявилося багато – улюблена книга, музика, кіно, що хлопець не втримався і запросив дівчину в кінотеатр. Аліса повинна була б відмовитися, адже в неї був чоловік, але згадала, що так давно не ходила в кіно, що голова ніби автоматично кивнула на знак згоди. Вже через годину вони сиділи в кінотеатрі, їли поп-корм і пили кока-колу, дивлячись фільм жахів. Олег поклав руку на стілець, а Аліса сіла так, як їй комфортно, сперши голову на плече свого недавнього суперника. Жахлива сцена змусила її відвернути голову від екрана, і вона необачно зачепила Олега, який замість того, щоб дивитися кіно, спостерігав за своєю знайомою.
- Це ж лише фільм, - говорив він, притискаючи Алісу все ближче і ближче до себе.
- Так, в такі моменти отримуєш неабиякий прилив адреналіну, - казала дівчина, заглядаючи в його темні вуглинки очей.
Олег в якусь мить захотів торкнутися губ Аліси, тож сміливо нахилив голову до неї, і потягнувся як квітка до сонця.
- А ось в такі моменти здається, що світ зупиняється, - сказав він після поцілунку з дівчиною.
- А мені здається, що він навпаки з нечуваною силою починає обертатися навколо тебе, - відповіла Аліса, не відриваючи погляду від його темних-темних очей.
