Дівчина полюбила це село ще з дитинства. Тут спокійно і затишно, не так, як в місті – гамір і суєта. Особливо їй подобалося тут ввечері, коли до неї забігали подруги і вони йшли гуляти до клубу. Вона завжди їм привозила сувеніри на згадку про приїзд, а в її ліпшої подруги Оксанки була вже ціла колекція ракушок. Машу тут любили за її щирість, почуття гумору, гарний настрій і вміння своїм позитивом заряджати людей навколо. Оксанка думала, що цей сонячний і теплий настій притаманний всім одеситкам, тому кликала Машу Перлиною. Хоча знайшлися в селі і такі дівчата, які із заздрістю дивилася на Машу, адже в неї був не такий одяг, не таке волосся, не такий макіяж. Вона для них взагалі тут була ніби з іншого світу, тож вони її сміливо занесли в список суперниць.

Хоча дівчина була такою, як завжди: довге білосніжне волосся, яке вона щоразу заплітала в нові зачіски, легкий вечірній макіяж, і цілий гардероб одягу (вона любила красиво вдягатися), який щоразу дивував сільських красунь. Цього було достатньо, щоб підкреслити свою милу вроду.

- Вона прекрасна, - сказав Денис на вухо другу Микиті, коли вперше побачив у їхньому клубі цю дівчину. – Хто вона і чому я раніше її тут не бачив?

- А коли б ти міг її побачити? – здивувався його товариш. – Ти ж до нашого села переїхав лише взимку, а вона приїздить до діда з бабою влітку. Це Маша або як на неї ще кажуть – Перлина.

- Хм, - посміхнувся Денис, - це справжній скарб. А що ти ще про неї знаєш?

- Не багато. Її дідусь і бабуся живуть біля фельдшерського пункту, а вона з ними відповідно. Цього року, здається, закінчила одинадцятий клас. Та що це я тобі про неї розповідаю. Он вона стоїть з Оксанкою, моєю сусідкою, ходімо, та хай тебе познайомить.

- Привіт, - привіталися першими, коли наблизилися до дівчат, на що ті відповіли взаємністю. – З приїздом, Машо. Ти коли приїхала? – поцікавився Микита, який був вже знайомий з дівчиною.

- Сьогодні, - відповіла з посмішкою, а в погляді здалося, що морські хвилі заграли.

- Микита, що ж ти Маші не представиш свого друга? – втрутилася в розмову Оксанка.

- І справді. Денисе – це Маша, Маша – це Денис, - із посмішкою.

- Дуже приємно, - сказали ніби в один голос.

Далі в клубі заграла повільна музика і хлопець сміливо запросив Машу на танець, на що та погодилася. Він ніжно її обійняв, вдихаючи аромат її солодких парфумів, а вона обережно притулилася до незнайомця, відчуваючи, що в серці діється щось незрозуміле…

Коли танець скінчився, Денис запросив дівчину прогулятися селом, поспілкуватися наодинці, щоб ніхто не заважав. Маша із радістю погодилася, бо ще не відпочила з дороги, а шумна музика в клубі починала втомлювати.

Вони йшли тоненькою стежкою. На дворі було тихо і спокійно, лише повний місяць освічував обличчя, які під його сяйвом були особливо чарівними.

- Це моє улюблене місце, - сказав Денис і вони разом сіли на лавочку біля річки.

- Я теж люблю воду. Все життя живу поряд з морем, тож завжди бачу його красу.

Вони ще довго розмовляли, було таке відчуття ніби вони знайомі давно. Денис обережно обійняв дівчину, а вона поклала йому голову на плече, вони дивилися в небо і мріяли. Маша відчула, що їй приємно і затишно з цим хлопцем.

Ціле літо вони гуляли разом, але не помітили, як воно добігало кінця, а значить Маші треба було збиратися до сонячної Одеси. І їхня остання зустріч була такою романтичною. Вони прийшли до річки, як під час першого знайомства. Дивилися на воду, Денис зізнався, що не хоче, аби його Перлина їхала із села, але розумів, що залишитися тут вона не зможе.

- Як гадаєш, вода холодна? – намагалася змінити тему дівчина.

- Думаю, що ще ні. У липні вода в річці теж ще тепла, як і на морі мабуть.

І Маша встала із лавочки і підійшла ближче до берега. Вона зняла взуття, джинси і майку і швидко пірнула у воду. Денис не чекав, що дівчина вечері наважиться купатися.

- Так ти будеш купатися? Вода тепла? – вдруге запитала Перлина.

Денис не міг відвести погляду від її гарного тіла, яке освічувало місячне сяйво. І він, роздягнувшись, теж пірнув у воду. Вони довго дивилися одне одному у вічі, потім цілувалися.

- Машо, - хлопець хотів розмовляти.

- Мовчи, - закрила його уста дівчина поцілунком…

Їм не було холодно. Тіло дихало гарячим теплом, кров швидко пульсувала венами.

*** *** ***

Коли дівчина поїхала, Денис часто їй телефонував, аби ще раз нагадати про свої почуття. Вона розповідала йому, що вже вступила на юридичний факультет, що багато задають завдань і що вона з нетерпінням чекає літа, аби знову приїхати в село. А Денис тільки й казав, що ось закінчить одинадцятий клас (він був меншим на рік за Машу) і теж поїде до Одеси, там вступить в інститут і вони будуть бачитися щодня…

Так і було. Їх взаємні почуття виявилися сильнішими за відстань…

Вікторія Семененко