В останньому листі незнайомець надсилав Олі дуже гарні вірші, що дівчині аж не вірилося, що у наш час є хлопці-романтики. І якось вона наважилася попросити в хлопця його фотографію, аби знати його в обличчя. І коли на моніторі комп'ютера посміхнувся блакитноокий брюнет, Оля зраділа, він їй сподобався з першого погляду. А разом з фото було запрошення на побачення. Тим більше жили вони, то в одному місті.

Дівчина була на сьомому небі від щастя – вона потайки мріяла зустрітися зі своїм другом, але ніколи не наважувалася першою запросити. І Оля поспіхом почала перебирати одяг для зустрічі, обираючи найкращий.

У цей же час біля іншого комп'ютера, з якого так оперативно надходили листи, сміялися дві подруги, які вирішили когось розіграти, а сторінка Олі в соціальній мережі, випала випадково. Олена вміла гарно писати, тож місію романтика взяла на себе, а Іра пожертвувала фотографією свого хлопця і надіслала її Олі. Так дівчата вирішили розважитися в цей самотній вечір.

…На ранок Оля прокинулася щасливою. Цієї ночі їй наснився Ігор, тож вона з радістю поспішала в університет, адже знала, що вечері в неї буде побачення з найкращим хлопцем у світі. І вже ввечері блакитна сукня прикрасила її тендітне тіло, а гарна зачіска та вечірній макіяж створили з неї справжню принцесу.

Оля швидко зловила маршрутку, в яку ледь зайшла, адже вона була переповнена, і пошкодувала, що не викликала таксі. Але ця ідея швидко вивітрилася, адже подумки вона уявляла Ігоря, думала, що скаже йому при зустрічі. Хтось із натовпу смикнув її за лікоть і запропонував місце, Оля щиро подякувала, сіла і одразу втупилася у вікно, дивлячись, як місто готується до пізнього вечора. Через кілька зупинок люди повиходили і маршрутка стала напівпорожньою. Навпроти Олі сів юнак, який вступив їй місце. Коли вона на нього глянула, то розгледіла в цьому хлопцеві свого друга по листуванню. Вона почала його вивчати, він дивився у вікно, не помічаючи дівчини. Потім декілька разів вони зустрілися поглядами, але Оля не наважувалася першою заговорити. Вони замовили одну й ту ж зупинку, а коли стали біля дверей, Ігор необережно зачепив Олю ліктем, тож вибачився і запропонував руку, коли вона виходила з маршрутки. Дівчина не відмовилася, лише не могла зрозуміти, чому хлопець нічого їй не каже.

- На дворі вже так темно, а ви самі, - чемно до неї. – Може вас провести? – запропонував. – До речі, мене Ігорем звати.

- Дуже приємно, а мене Ольга, - представилася і вона, не розуміючи, чому хлопець її не впізнав. – Так проведіть, я йду на побачення з хлопцем, з яким познайомилася через Інтернет, - вирішила вона сказати прямо, щоб Ігор зрозумів, що це саме вона.

- Сміливо, - відповів, - я ніколи не зустрічався з дівчатами, з якими знайомився через Інтернет. А я поспішаю на День народження до друга.

У цю мить Ольга зрозуміла, що відбувається щось не те. Але назад вже дороги не було. Вони зайшли в одне й теж саме кафе, тільки сіли за різні столики. Ігор побажав гарно провести вечір, і пішов, а дівчина залишилася на самоті. Вона була на сто відсотків впевнена, що людина з фото стояла поряд з нею. Цілу годину дівчина чекала, не знаючи чого, а краєм ока спостерігала за веселою компанією, в якій розважався Ігор. Та й хлопець подивлявся на свою нову знайому. Її гарне обличчя було сумним, і йому стало її шкода. Ігор встав із-за свого столика і підійшов до дівчини.

- Не прийшов? - обережно запитав, заглядаючи в її сірі очі.

- Чому ж не прийшов?! – дівчина вже вирішила не мовчати. – Ігорю, ти мене, що не пам'ятаєш?

- Пам'ятаю, ми в маршрутці разом їхали, - посміхнувся на її питання.

Оля на це тільки пожала плечима, і вирішила грати за його правилами.

- Олю, ходімо до нас. Вечір такий гарний, а ти сумуєш.

- Ходімо, - Ольга взяла свою сумочку, бокал шампанського і пересіла з Ігорем до його друзів.

Вечір пройшов весело. Ігор подумки радів знайомству з такою гарною і товариською дівчиною. Він подумки порівнював її зі своєю дівчиною, яка завжди любила його принижувати і поводилася так, ніби він залежав від неї. Коли всі збиралися по домівках, Ігор запропонував провести Ольгу додому. Вона погодилася, адже їм було про що поговорити. Та насправді про листування хлопець так нічого і не сказав, а Оля вже не хотіла ні про що питати. Їй і так було з ним добре, він був навіть кращим ніж в листах, відвертим, щирим, добрим. Він повертався щасливим, адже вони обмінялися номерами телефонів.

Минав час… Ольга почала хвилюватися, адже після тієї прогулянки Ігор не дзвонив, і навіть не писав. А вона ж часто згадувала ту щасливу зустріч. І одного похмурого вечора в двері її квартири подзвонили. На порозі стояв Ігор з букетом троянд. Він розповів Олі, що в нього був тяжкий період прощання зі своєю колишньою дівчиною, що він побачив у її комп'ютері листи до Олі, і тоді зрозумів, чому Оля так себе поводила при їх першому знайомстві. Він просив вибачення, а ще дати шанс почати все заново.

Дівчина тільки щасливо посміхнулася на це, адже сама доля веліла їм бути разом. Вони сиділи в кухні, пили каву і розмовляли. З того дня їхні стосунки з кожною миттю ставали міцнішими.

Вікторія Семененко